№1(345)

Январь 2013

ЛIДЕРИ ПОВИНI ПОДАТИ ПРИКЛАД   

автор: Борис Брiн

Бiля чого потрешся,
того i сам наберешся.
Приказка.

Iсторія має властивість повторюватися, а люди робити ті ж cамi помилки і наступати на ті ж самi граблі. Мiж українським та єврейським народами, що на протязi багатьох вiкiв жили разом, знову намагаються вбити клин. Як вiдомо з icторiї, до нiчого путнього це не приводило. Євреї несли багатотисячні жертви, а українці, якi прагнули отримати волю та незалежність, потрапляли в рабство до Росii. Деякі авантюристи, яким вдалося пролізти до управління країною, переслідуючи свої корисні цілі, намагаються в черговий раз використувати старий, багаторазово випробуваний у Росiйськiй iмперiї метод. Своїми антисемітськими витiвками вони надiються вiдвернути увагу, щоб люди не помітили як замість свободи їм непомiтно i впевнено одягають черговий хомут.
Все частiше депутати, бiльшiсть яких не тiльки не знає мови та історії свого народу, але й не хоче їх знати, вживають у своїх промовах слово «жид», яке було у давнину створено в Польшi збоченням слова iудей, запозиченого з iталiйського giudeo та латинського judaeus. Вже в XVIII столітті це слово вважалось у Російській імперії, куди в той час входила Україна, образливим і лайливим. У виданні того часу Єлизаветинської Біблії апостола Павла іменували юдеянин. У 1787 році, під час поїздки на південь імперії Катерини II, в місті Шклов, за протекцією князя Потьомкіна, нею був прийнятий голова місцевих євреїв Іошуа Цейтлін з проханням про припинення вживання в офіційних документах слова «жид». Імператриця Катерина II дала згоду на це, наказавши використовувати в офіційних паперах Російської імперії тільки слово «євреї». Протягом XIX століття слово «жид» було вилучено з офіційного слововикористування в Російській імперії i вживалось лише у побутовій лексиці вищих класів, несучи разом з iншими етнiчними образами зарозуміло-зневажливий відтінок.
Заміна слова «жид» словом «єврей» і інших етнічних образ у літературній мові відбулася в останнє двадцятиріччя XIX століття, тому вони зустрічаються у багатьох творах дореволюційних класиків. Так у повісті Толстого «Козаки» козаки іменують українців хохлами, а росіян кацапами, себе ж ні до тих ні до інших не відносять. У першій половині XX століття в Російській імперії слово «жид» носило лайливий, презирливий і антисемітський характер, вважалося грубо-образливим і абсолютно неприпустимим в інтелігентному товаристві. Спільно з іншими етнічними образами воно користувалось попитом у монархістiв та націоналістiв. В побутовiй лайцi використовувалось менш образливе слово «палестинець» i широко застосовувався вираз „ Iди геть у свою Палестину” (з 60-х років минулого століття палестинцями стали називати арабів). Для визначення національності використовували слово «єврей», а релігійної приналежності - «іудей». Зберiгся лише вираз «Вічний жид».
Щоб показати, що вони не засланцi i з презирством ставляться не тільки до євреїв але і до росіян, деякі депутати використовують слово „москаль”, яке вже який рік вживають де треба і де не треба. Хочу їх розчарувати: слово «москаль» в українській мові означає - солдат і ніколи не було образливим. Так називали солдат і чиновників московського князя, російських служивих, що назначалися «на постій» на Україні після «возз'єднання з Росією» для її окупації. У солдати царської армії забривали і українців (по одному з кожної сім'ї). Невже цi депутати ніколи не читали Шевченка і їм невідомі рядки: «Кохайтеся, чорнобривi, Та не з москалями». Які претензії вони мають до тих, кому проти їхньої волі «забрили лоби»? Якби промовцi дійсно намагалися образити росіян, то використовували б для цього слово «кацап» - «позначення російського на відміну від українця в устах українців-націоналістів, що виникло на грунті національної ворожнечі (Кляті кацапи їдять щі навіть з тарганами. Гоголь)» (словник Ушакова 1935 -1940). Упевнений, що  «проведений міністерством юстиції аналіз не виявить в актах законодавства України норм якi забороняють вживання даного слова» і Мін'юст дозволить Вам його застосовувати.
«Як хочите, щоб з вами поводилися люди, так поводьтесь i ви з ними» (Матф.7:12). Можливо добродiї депутати не знають i нiколи не чули про «Нагiрну проповiдь», але якщо вони не бажають щоб їх ображали, то не повинi ображати нi росiян, нi євреїв, нi iншi етноси, а лише конкретних осiб, якi це заслужили. Судячи з того, що у своїх промовах депутати воліють не тiльки не вихваляти, а й взагалi обминати справжніх патріотів України: гетьманів Мазепу, Полуботка, Скоропадського i батька Махно які боролися за її незалежність від Росії, якими б гаслами вони не прикривалися, їх цiль повернути Україну під росiйське крило. Спроби використати для цього антисемітизм, який був візитною карткою російських монархістів і націоналістів ще з імператорських часів, коли «смуга осілості» євреїв входила в межі імперії, яскравий доказ тому. Але нi антисемітські виступи, ні показові бійки, після яких учасники разом весело сміються, не здатні відвернути увагу від корупції та бюджету в якому всі гроші країни перекинуті в певні регіони в розпорядження  «своїх» людей. Не випадково екс-депутати втративши недоторканність, щоб не вертати крадене i не відповідати перед законом шукають притулок за кордоном. „I судити кожного будуть по його вчинкам» (Откр.20:13).
Я народився, вирic i довгий час працював на Українi i завжди вважав i буду вважати її своєю Батькiвщиною, тому менi боляче за її долю. Провiвши бiльшу частину свого життя в ливарних цехах, мiж iншим слово «гетто» пiшло вiд iталiйського ghetto, що означає ливарний цех, я завжди був противником етнічних образ, ніколи не вживав їх і не дозволяв у моїй присутності це робити іншим. Завжди вважав i досi вважаю: щоб когось конкретно заслужено образити достатньо використувати існуючий досить широкий діапазон персональних образ.
Якщо «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншостей України», вона повина позбавиться від образ за етнічною ознакою. В першу чергу, показуючи приклад iншим, зі свого лексикону ці слова повині викинути лiдери i навчитись тримати себе гiдно, як личить представникам великого народу i керiвникам його держави.

в начало статьи